Одного сонячного дня, наповнені очікуванням та щирою допитливістю, третєкласники вирушили у чарівну мандрівку — екскурсію до кабінету хімії. Ще на порозі вони затамували подих: перед ними відкривалася зовсім інша реальність — світ скляних колб, прозорих рідин і кольорових реакцій.

На полицях виблискували пробірки, наче кришталеві бурульки, а під світлом ламп — спалахували кольори, ніби веселка вирішила заховатися в рідинах. Діти з цікавістю розглядали незвичні прилади: мірні циліндри, реторти, піпетки, кожен із них виглядав як чарівний інструмент для створення маленьких див.

🧪 Учителька, у білому халаті — справжня чарівниця-науковиця — радо зустріла гостей. Вона повела їх у подорож загадковим світом речовин, де вода перетворюється на пару, сода шипить у поєднанні з оцтом, а крапля барвника змінює усе, до чого торкається.

— “Це не магія,” — усміхнулась вона, — “Це наука, що розкриває таємниці всесвіту.”

Діти не відводили очей. У їхніх поглядах світилося щось більше, ніж просто інтерес — це було захоплення, бажання досліджувати, пізнавати, відкривати.

І хоча день закінчився, у серцях третьокласників залишилося відчуття дотику до справжнього дива, і, можливо, хтось із них уже вирішив:

“Коли виросту — я теж стану хіміком!”